Напередодні Дня туризму  відбулася екскурсійна поїздка «Зо­лоте кільце Тернопільщини».

У ній взяли участь учні груп 37-38, 33-34, 35-36, 25-26, 41- 42,51-52.

Чому саме Тернопільщина?

Тому що цей край приваблює все більше і більше туристів з усієї країни своєю ма­льовничою природою, давньою історією та багатою культурою.

Окрім того, це сусідня область. А з сусідами потрібно знайомитися і підтримува- ти гарні дружні стосунки.

Невипадково маршрут має таку назву - «Золоте кільце». Найвідоміші місця увій-ш­ли до його складу: одне з прегарних міст України Кременець; батьківщина легендарного засновника Запорозької Січі, родинне гніздо магнатів Вишневецьких; могутня Зборівська фортеця; Зборів - місце козацької слави.

Першою зупинкою у нашій мандрівці було місто Кременець.

Лежить воно посеред гір. Природа тут просто чудова. Схили гір вкриті старим гу-стим лісом, з їх вершин відкриваються неповторні пейзажі.

Назва міста походить від слова «кремінь» - мінералу, якого тут багато. Справжньою окрасою поселення є Замкова гора з руїнами давньої фортеці. Є гіпотеза, що  збудували замок ще в УІІІ-ІХ ст. Гучної слави він здобув після того, як Хан Батий з   великою монгольською ордою у 1240-1241рр. підійшов до міста, але так і не зміг  здобути твердиню.

В історію фортеця увійшла під іменем польської володарки Бони Сфорца. Свого часу люди говорили про неї багато дивного та недоброго. І хоча істо­рики стверджують, що Бона жодного разу не відвідувала місто, та саме леге­нди, пов'язані з її іменем, бентежать уяву найбільше.

Ох, ці давні легенди...

У вересні 1648 року військо Максима Кривоноса взяло замок в облогу, зрештою  зруйнувало його. Відтоді стоять на горі руїни фортеці, які й нага­дують про її славне минуле.

Нині Замкова гора - туристичний об'єкт Кременецького державного історико-архітектурного заповідника. Тисячі людей приїжджають сюди, щоб поми­луватися мурами  та напрочуд красивою панорамою міста.

Наступна зупинка - Вишнівець.

Селище розкинулося по обидва береги річки Горинь. Життя в ньому – спокійне,  тихоплинне. Давніші часи були насиченими важливими подіями та відомі не ординарними особистостями.

Перша згадка про Вишнівець датується 1395р. Саме звідти походить легендарний засновник Запорозької Січі Дмитро Вишневецький (Байда). Са­ме тут розташувалося родинне гніздо магнатів Вишневецьких.

Колись замок (а згодом розкішний палац) був основним форпостом, ре­лігійним,  культурним і політичним осередком.

Грандіозними були плани Яреми Вишневенького щодо розбудови па­лацу:«...засліпити магнатів своєю силою, своєю славою, стати першим на усю Польщу і Україну».

У палаці була унікальна колекція живопису, до якої входило близько 600 портретів, 40 картин історичної тематики. Величезна бібліотека нарахо­вувала близько  15 тисяч томів.

Старі стіни пам'ятають багатьох історичних осіб. Тут побували у різні часи  І.Мазепа, Петро І, М.Костомаров, Т.Шевченко, Оноре де Бальзак, Ю.Словацький,  Леся Українка.

Споруда пережила і період розквіту, і період занепаду. XX століття стало траге- дією для комплексу. Мінялися власники, влада...

Сьогодні палац входить до заповідника «Замки Тернопілля». Життя в ньому  оживає. Під знятими шарами штукатурки з'являються замуровані арочки, каміни, таємні ніші... Поступово відкриваються нові й нові таємниці. Комплекс складається з   самого палацу, двох флігелів, двох брам та парку.

Віриться, що Вишнівецький палацовий комплекс відновить статус ку­льтурного і  мистецького центру краю. Він заслуговує такої долі. Він заслуговує, щоб ним захоплювалися, щоб його оспівували і прославляли.

Третя зупинка - Збаразький замок, який більшості асоціюється з філь­мом «Вогнем і мечем» Єжи Гофмана, адже саме тут відбувалися важливі по­дії козацької визвольної війни середини XVII ст.

Першу письмову згадку про Збараж знаходимо в Галицько- Волинському літописі 1211 року.

В народі ходить легенда, що в цьому місці колись збирались хоробрі дружини     для захисту рідної землі. Відтак стали називати його Збараж.

Замок було збудовано протягом 1627-1631рр. Він відображав найнові­ші досягнення фортифікаційного мистецтва свого часу. Складався з ренесан­сного палацу,  4 бастіонів та рову. Зовнішні бастіони виростали з земляних валів висотою до  12 метрів. В плані - квадрат 88 метрів шириною. Навколо бастіонів широкий та глибокий рів (подекуди до 40 метрів). Фортеця була однією з найміцніших.

Це вже потім, у XX столітті, після двоє воєн, від замку залишилися ли­ше руїни палацу та фрагменти оборонних мурів.

М.Саврас