 Уже стало
традицією для учнів нашого училища мандрувати цікавими та красивими краєвидами
України. Довго обдумуючи новий маршрут, керівник краєзнавчого гуртка Саврас
Марія Михайлівна запропонувала чудову поїздку Закарпаттям.
Кожного разу, як
тільки потрапляєш у Карпатський край, то поринаєш у світ легенд, незвіданих
стежинок, надзвичайно красивої природи і захоплюючих розповідей місцевих
жителів.
Наш маршрут –
водоспад Шипіт, мінеральні джерела, озеро Синевир, село лозоплетіння Іза та
оленяча ферма у Хустському районі – одразу припав до душі учням та викладачам.
І ось Карпати
вітають нашу групу своїм чистим повітрям, насиченою зеленню лісів і пропонують
відчути усю цю красу нам, справжнім туристам. 
Найбільший
карпатський водоспад Шипіт – один з
найунікальніших і найкрасивіших водоспадів України. Знаходиться на річці
Пилипець у межах полонини Боржава (6
км від с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської
обл.). Шипіт спадає вниз численними мальовничими каскадами.
Несподіванкою для
усіх була можливість спробувати справжню мінерально воду, що у селі Сойми.
Попри те, що вона мала специфічний запах (запах тухлих яєць), це не завадило
нам її скуштувати. А дехто навіть побився об заклад, що вип’є повну склянку!!!
Найбільше озеро
Закарпаття – Сине вір. Утворилося воно 10 тисяч років тому на висоті 989 метрів
над рівнем моря... 
Озеро Синевир
справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом Національного
природного парку "Синевир" і є однією з візитних карток наших Карпат.
Існує легенда,
згідно якої мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь
на місце, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, було вбито
камінною глибою за наказом підступного графа.
Насправді ж озеро утворилося в результаті
потужного зсуву, викликаного землетрусом, близько 10 тисяч років тому. На
висоті 989м гірські кам’янисті породи виросли на шляху швидкого струмка,
утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при
цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків. У прозорій воді озера
добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова.
Площа водного
плеса становить близько 5 гектарів, найбільша глибина 22 метри. Краєвиди
відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті
стрункими ялинами, вік яких становить 140-160 років, спадають прямо до водної
поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока,
невеликий острівець площею всього кілька метрів(нам побачити його не вдалося
через весняні зливи). Звідси і народна назва - Морське око.
А далі –
відпочинок у готелі Міжгірського професійного ліцею, який нас зустрів дуже
привітно. Затишні, чисті та комфортні кімнати припали нам до душі.
Наступний день
нашої мандрівки теж був насиченим маршрутами. Спершу ми відчули справжній
адреналін, бо проїжджали через перевали: стрімкий підйом угору і такий же
стрімкий спуск. Дух захоплює! 
Село Іза, що в
Хустському районі, недаремно називають столицею лозоплетіння Закарпаття. Проїжджаючи
Ізою, біля десятків будинків, можна побачити імпровізовані виставки
лозоплетільного виробництва. Серед витворів рук вмілих майстрів - справжні
мистецькі вироби, спроможні не лише "виконувати відведену їм роль" у
побуті, а й милувати око мистецькими сплетіннями звичайної лози. Очі розбігаються
від виставленого на продаж асортименту. 
І хоч вироби ізян коштують недешево,
торгівля йде досить жваво. І майже кожен турист везе з собою на згадку про
"лозоплетільну столицю" карпатського краю маленьке чи велике диво з
лози, зігріте руками працьовитих Ізин
Єдина в Україні
оленяча ферма розташована між селами Іза та Липча Хустського району Закарпаття.
У господарстві понад сто тварин. Колись із їхніх рогів виготовляли ліки. Нині з
допомогою оленів хочуть привабити на Закарпаття туристів. 
На превеликий
жаль, цікава мандрівка Закарпаттям добігала кінця. І так хочеться вірити, що
наступного разу знову виявляться справжні туристи, які захочуть помандрувати у
нові незвідані місця. Ольга Пожар
| 
